Інсулінорезистентність широко вживане поняття, яким користуються ендокринологи, дієтологи, та нутріціологи. Але більшість людей не розуміє, що це. Деякі помилково вважають її синонімом діабету. Саме через її розвиток у людини може розвинутись цукровий діабет другого типу. Для початку необхідно розуміти, що таке інсулін.
Інсулін — це гормон, який виробляється бета-клітинами підшлункової залози і необхідний він для засвоєння клітинами організму молекул глюкози, яку вони використовують для забезпечення своїх енергетичних потреб.
Діє інсулін, з’єднуючись зі специфічними рецепторами на поверхні клітин, що дозволяє глюкозі проникнути у внутрішньоклітинний простір. Підшлункова залоза виробляє інсулін постійно в мінімальних кількостях, адже клітинам потрібна енергія повсякчас.
В нормі організм людини отримує глюкозу при споживанні простих та складних вуглеводів, що надходять з їжею. Вони розщеплюються спеціальними ферментами та всмоктуються в кров. Це призводить до підвищення рівня глюкози в крові після їжі і стимулює роботу бета-клітин підшлункової залози. Вони виробляють необхідну кількість інсуліну, для засвоєння відповідної кількості глюкози. Клітини споживають її та виробляють додаткову енергію, яку організм може використати для руху і закриття інших потреб. Якщо ця енергія не буде використана, організм зробить з неї депо у вигляді жиру.
А якщо простих вуглеводів в раціоні забагато, підшлункова вимушена виробляти інсулін в великих кількостях. Клітини людського організму звикають до цього і на мінімальну кількість інсуліну вже не реагують, розвивається інсулінорезистентність.
Інсулінорезистентність — це патологічний стан, в основі виникнення якого лежить зниження чутливості згаданих рецепторів до інсуліну. Ці рецептори знаходяться на всіх клітинах нашого організму, але найбільше на клітинах печінки та м’язів, де і відбувається основний обмін глюкози. У цих тканинах розташоване її депо, звідки глюкоза вивільняється за потреби.
Інсулінорезистентність неможливо навіть назвати діагнозом — це просто термін, який відображає сутність деяких метаболічних змін, які можуть стати причиною погіршення загального стану людини.
Оскільки за зниження чутливості до інсуліну клітини не отримують достатню кількість енергії, вони постійно відправляють до мозку сигнал про недостатність глюкози, що провокує відчуття голоду та вивід вуглеводів із депо. Рівень глюкози в крові підвищується (іноді може призвести і до розвитку гіперглікемії).
Підшлункова виробляє додатковий інсулін, який в решті решт подіє на клітини. Вони засвоять частку глюкози, а невикористаної зроблять жир. А для подальшого засвоєння будуть потребувати все більше і більше інсуліну, на який будуть реагувати все менше і менше. Замикається порочне коло. Підшлункова залоза вимушена продукувати надвеликі кількості інсуліну.
Через деякий час її можливості виснажуються, інсуліну для засвоєння глюкози не вистачає, рівень її в крові підвищується понад норму і розвивається цукровий діабет 2 типу. Це небезпечна хвороба, що супроводжується низкою серйозних метаболічних порушень. При діабеті окрім резистентності до гормону спостерігається підвищення концентрації цукру в крові та супутні ушкодження насамперед судин організму.
Причини інсулінорезистентності
Цей стан розвивається на фоні задіяння багатьох патологічних факторів, які, частіше за все, діють одночасно:
- Надмірне вживання простих вуглеводів. Вони дуже швидко розщеплюються та всмоктуються у кров, викликаючи тимчасовий розвиток гіперглікемії, через що виробляється велика кількість інсуліну;
- Занадто часте харчування. Якщо ви постійно вживаєте їжу (навіть корисну та малими порціями), ви провокуєте підшлункову постійно в певних дозах синтезувати інсулін. Через це клітини поступово перестають на нього реагувати;
- Малорухомий спосіб життя. Активний рух покращує взаємодію інсуліну з рецепторами;
- Стресові навантаження. Вони призводять до викиду гормонів наднирників , а саме кортизолу, які гальмують взаємодію клітин з інсуліном;
- Дефіцит сну. Так само через надлишковий викид кортизолу;
До факторів ризику поступового розвитку інсулінорезистентності відносять:
- наявність у близьких родичів цукрового діабету другого типу;
- діагностований синдром полікістозних яєчників;
- гестаційний діабет в анамнезі;
- факт народження дитини, масою тіла більше за 4 кг;
- вік, старший за 45 років;
- часті епізоди гіперглікемії;
На жаль стан інсулінорезистентності, підвищення глюкози в крові людина довгий час особливо не відчуває. Але розвиток цього стану можна і навіть необхідно попередити. Тому необхідно регулярно приходити на профілактичні огляди та перевіряти рівень глюкози у крові не рідше 1 разу на рік. Гіперглікемія повинна стати приводом для більш прицільного обстеження.
Симптоми та наслідки інсулінорезистентності
Як будь-яке метаболічне порушення, інсулінорезистентність супроводжується певними клінічними симптомами. Деякі з них супроводжують її, інші — є її наслідком:
- регулярне відчуття голоду навіть після прийому їжі;
- необхідність обов’язково з’їсти щось солодке;
- відчуття спраги та супутнє підвищення діурезу (сечовипускання);
- надмірна вага — вона є наслідком інсулінорезистентності, збільшується на фоні її розвитку, основна маса жиру відкладається на животі;
- втомлюваність та загальна слабкість;
- зниження когнітивних функцій, психологічної активності;
- пігментація шкіри на ліктях та колінах;
- регулярний розвиток інфекцій (особливо, статевих органів);
- підвищення артеріального тиску та рівня холестерину із супутніми судинними симптомами;
Діагностика інсулінорезистентності
Методів виявлення можливої інсулінорезистентності існує декілька:
- аналіз крові на глюкозу — він дозволяє виявити епізод гіперглікемії натще та запідозрити порушення метаболізму глюкози;
- індекс HOMA-IR — в лабораторії досліджують кількість глюкози та інсуліну в крові людини натще та розраховують на базі отриманих результатів індекс інсулінорезистентності. Індекс HOMA-IR часто недостатньо специфічний через :супутній прийом медикаментів або ж зміни часу забору крові;
- оцінка обводу талії: для жінок більше 84 см, для чоловіків більше 94 см свідчать про інсулінорезистентність;
Лікування та управління інсулінорезистентністю
Не варто думати, що існує універсальна таблетка проти цього стану. Лікування завжди буде комплексним, направленим на кардинальну зміну способу життя. Єдине, що лікар може призначити з препаратів — певні ліки, які зазвичай використовуються у терапії цукрового діабету другого типу. Вони відносяться до так званих сенситайзерів інсуліну тобто підвищують чутливість клітин до нього, але питання їх призначення — індивідуальне для кожного пацієнта.
Зміни звичного способа життя обов’язково повинні включати:
- Достатній рівень фізичної активності. Він допоможе боротися із зайвою вагою та надлишком глюкози у крові. Обирайте підніматися сходами, а не за допомогою ліфту. Оберіть спорт, який вам до душі, та відвідуйте тренування. Обов'язково приділяйте час щоденним прогулянкам;
- Нормалізуйте харчування. Здорове харчування включатиме помірну кількість вуглеводів та допоможе вам підтримувати здоровий рівень маси тіла. Тому обов'язково використовуйте здорові збалансовані раціони;
- Вчасно відвідуйте лікаря. Періодичні профілактичні огляди допоможуть вам виявляти всі порушення на ранніх стадіях, щоб вчасно їх коригувати;
Описаний підхід до вашого здоров’я допоможе вам уникнути багатьох факторів ризику та подальшого розвитку інсулінорезистентності.
Харчування
Окремо слід обговорити особливості харчування, що застосовується при підозрі на інсулінорезистентність. Рекомендується:
- зменшити об’єм порцій;
- зменшити кількість прийомів їжі за день до триразового харчування;
- уникайте ультрапроцесованої їжі, солодощів;
Така зміна режиму харчування допоможе вам уникнути надмірного синтезу інсуліну протягом дня. Завдяки цьому клітини отримають можливість адекватно реагувати на зв'язування його з рецепторами.
Рекомендовані та небажані продукти
Крім загальних правил прийому їжі слід також слід приділити увагу забороненим та дозволеним стравам:
- необхідно обмежити вживання алкоголю та слабоалкогольних напоїв;
- не слід вживати соки — замініть їх на чисту воду;
- відмовтесь від смажених страв, замініть їх на варені або запечені;
- зменшіть вживання простих вуглеводів( в тому числі солодких фруктів), залиште переважну кількість складних (наприклад, цільнозернових круп);
- додайте в раціон клітковину, вітаміни, свіжу зелень;
- використовуйте олію, натомість зменшіть споживанні тваринних жирів (вершкового масла, майонезу тощо);
Таким чином ви нормалізуєте синтез інсуліну та роботу травного тракту. Крім лікування інсулінорезистентності це також стане непоганою профілактикою атеросклерозу та інших судинних захворювань.
Висновок
Інсулінорезистентність — це патологічний стан, який частіше за все розвивається через порушений спосіб життя та наявність метаболічних відхилень . Його розвитку можна уникнути, якщо приділяти достатньо уваги власному здоров'ю. Якщо ж вчасно не встановити його наявність і не розпочати лікування, можуть розвиватися небезпечні наслідки — у тому числі, цукровий діабет другого типу. Тому так важливо своєчасно звертатись до спеціалістів та проходити профілактичні обстеження — це дозволяє на ранніх стадіях виявити більшість складних патологій.
У вас є питання стосовно діагностики та лікування інсулінорезистентності? Запишіться на прийом до лікаря Smart Medical Center 0 (67) 127-03-03, 0 (44) 490-25-03, який надасть кваліфіковану консультацію або лишайте заявку на сайті.