З величезною кількістю блогів і поради батьки перенасичені інформацією. Хтось розгублений, хтось взагалі не знає, як підійти до прикорму.
Що ж порадити батькам? Бути сміливішими! Зараз усе простіше: більше «можна і треба», ніж «не можна».
Є кілька видів прикорму. Спочатку був педіатричний, потім почали говорити про педагогічний, а зараз наймодніший — самоприкорм.
Тут вибір за батьками. Як зручно, так і вводьте. Головне — керуватися простими правилами:
- Все має бути фізіологічно: дитина має вміти ковтати, проявляти інтерес до їжі.
- Не можна годувати, коли дитина лежить на спині.
- Не можна годувати силоміць. Танці з бубном і перегляд мультфільмів скасовується теж.
Сенс прикорму:
- Додати в харчування малюка необхідні мікроелементи, харчові речовини. І обов’язково вводити ті самі алергени (яйця, рибу, можливо, арахісове масло тощо).
- Поступово познайомити дитину з їжею. Якщо ви дасте багато й одразу, організм малюка опиратиметься — може викликати навіть блювоту.
- Навчити дитину їсти те, що їдять у сім’ї та дитсадку.
Сучасні рекомендації все більше відходять від монопродуктів — коли спочатку тиждень дають кабачок, потім тиждень вводять інший овоч або фрукт. Зараз можна пропонувати одразу кілька овочів.
Коли дитині точно потрібні ці мікроелементи й коли найкраще вводити прикорм?
Усі рекомендації схильні до того, щоб вводити прикорм не пізніше шести місяців. Але тут теж є нюанси, від особливостей розвитку дитини й набору ваги до готовності організму та фінансових можливостей батьків.
Тому важливо взаємодіяти з лікарем-педіатром і довіряти йому. Мета лікаря — допомогти розібратися з цим питанням виходячи з бажань батьків та особливостей дитини.