Синусит (риносинусит) — це запалення слизової оболонки порожнини носа та приносових пазух. Оскільки слизова оболонка порожнини носа і приносових пазух має функціональну спільність, запалення цих анатомічних структур частіше відбувається паралельно. Синуси покриті тонкою слизовою оболонкою, елементи якої продукують слиз. Вентиляція й відтік продукованого секрету здійснюється через співустя, що з’єднують навколоносові пазухи з порожниною носу. Риносинусит розвивається, коли дренажна система «блокується» внаслідок розвитку запалення та набряку. Причиною набряку можуть бути інфекція або алергія.
Кілька років тому лікар Масачусетського очно-вушного медичного центру в Бостоні провів дослідження щодо впливу хронічного синуситу на щоденні життєві та соціальні функції людини. Порівнюючи вплив даного захворювання з іншими хронічними хворобами — таких як серцева недостатність, біль у спині та хронічне обструктивне захворювання легень, вчені Гарварду виявили, що пацієнти з синуситами повідомляють про найвищий рівень болю та найнижчий рівень щоденної активності, а також про проблеми з роботою, енергією та психічним здоров’ям.
У процесі життя на слизову оболонку носової порожнини постійно впливають різні речовини, що забруднюють повітря, тепло й холод, вологість і сухість, подразнювальні хімічні речовини, пилок квітів, грибкові спори, бактерії та віруси. Проте завдяки чітко скоординованій взаємодії різноманітних захисних факторів слизова оболонка порожнини носа та навколоносових пазух забезпечує захист організму від шкідливих чинників навколишнього середовища. Якщо ця «система» перестає працювати, відбувається запалення та набряк слизової оболонки. Як результат, виникає закладеність носа, виділення з порожнини носа чи постназальне затікання; відчуття тиску, переповнення та болю в ділянці проекції пазухи, головний біль, загальна слабкість, зниження чи втрата нюху, відчуття закладеності у вухах, зубний біль, що віддає у верхню щелепу, біль у горлі.
Синусит класифікують залежно від тривалості перебігу: гострий — до 1 місяця, підгострий — від 1 до 3 місяців, хронічний — понад 3 місяці (зазвичай триває багато років).
Лікування гострого риносинуситу (зазвичай початок цього процесу спричинений вірусами) починається з простих засобів — назальні сольові розчини (штучно приготовлений розчин солі або морська вода), що сприяють розрідженню в’язкого слизу та виведенню його надлишку, анальгетики та інтраназальні глюкокортикостероїди. Тривалість лікування — не більше 2 тижнів. Якщо за цей час симптоми риносинуситу зберігаються, то це може означати про приєднання бактеріальної інфекції, що потребує призначення антибіотиків. При неефективності антибактеріальної терапії, виникненні ускладнень, а також при хронічному риносинуситі застосовується хірургічне лікування.
Оскільки кожна ситуація індивідуальна і наростання симптомів може відбуватися дуже швидко, при риносинуситі не можна займатися самолікуванням і обов’язково обговорити проблему з лікарем-отоларингологом.
Щоб запобігти розвитку риносинуситу чи полегшити його симптоми, дотримуйтесь таких правил:
1. Пийте багато води. Хороша гідратація допомагає залишатися слизу рідким і не в’язким.
2. Дихайте паром — у гарячому душі, киплячою водою, тощо.
3. Уникайте сухих середовищ. Вдома чи на роботі цьому можуть допомогти зволожувальні засоби.
4. Кладіть голову вище тіла під час сну, оскільки слиз буде затримуватися в пазухах, якщо положення голови під час сну буде на рівні тіла.
5. Головне — щодня промивайте (очищайте) носові ходи. Для цього можна використовувати стерильні ізотонічні розчини на основі морської води або фізіологічний розчин. Це виводить надлишок слизу та зволожує слизову оболонку носової порожнини. Особливо цю процедуру варто робити людям, які живуть і працюють у приміщеннях із кондиційованим повітрям, центральним опаленням; а також тим, у кого слизова оболонка постійно піддається впливу шкідливих речовин (курці, водії автотранспорту, люди, що працюють у запилених цехах та ін.).
Матеріал підготувала Галина Ситник на основі статті в Harvard Health Publishing
