Віднедавна не всі пости в Інстаграм відображують кількість лайків — гортаючи стрічку, їх може бачити тільки автор посту. Розробники зазначають: важливо, щоб користувачі звертали увагу на якість контенту, а не кількість уподобань.
Нехтуючи негативним впливом лайків, підлітки стверджують: для них це спосіб підвищити самооцінку. До залежності призводить схильність молоді зводити все до метрик та аналізу разом із очікуванням фідбеку — так званого зворотного зв’язку від фоловерів. Потреба в такому фідбеці спричиняє те, що автор посту не відчуває повного задоволення від життя. Наприклад, вечірка, фото з якої не набрали достатньо лайків, перестає приносити насолоду.
У 2016 році дослідники Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі виміряли поведінкові та неврологічні показники в молоді щодо вподобаного контенту. Учасники експерименту частіше ставили лайки в постах, які вже мали значну кількість уподобань. Перегляд таких фотографій стимулював активність нейронних процесів, що пов`язані з відчуттям нагороди, суспільного визнання, уподібнення та підвищеної концентрації.
Неочікувано? Так працює наш мозок в Інстаграм.
Джерело — Forbes
Коментар Олени Коляди, психолога, дитячого психолога Smart Medical Center:
Для маленьких дітей шкода від користування телефонами, ноутбуками тощо відбувається тоді, коли живе спілкування з близькими замінюється «заспокоєнням» грою чи стрічкою новин. У дорослих таке захоплення соцмережами може також свідчити про брак стосунків у сім’ї чи з друзями, які б могли бути опорою протягом життя. Отже, відчуття від реакції на дописи в соцмережах — це прояви замінників близьких стосунків людьми.
Для дорослих це також може бути бажанням почути хоч якийсь відгук на свої думки при відчутті самотності або екзистенційної кризи життя та бажанням спілкування з великим колом людей — як це роблять письменники чи художники через свої твори. Можна припустити, що наші реакції на стрічку в соцмережах чи зміни в їх налаштуваннях — проекція того, що нас може непокоїти у стосунках з близькими або з собою.